Клуб «Дельта» — неформальная организация, действующая на основе общности интересов её членов.




Хотите накачать мышцы? Идите на athleticbody, там много программа и советов по питанию.

http://24pet.ru/ обзор корма monge.

Рівненський репортер "Василь Лисенко"

Василь Лисенко: «Міліція великої різниці між нами і бандитами не бачила.
Ми, як і вони, застосовували силові методи і, певним чином, порушували закон…»

20.01.2010 16:01

Майстер ушу, інструктор підрозділів спеціального призначення, професійний охоронець та тренер рукопашного бою, людина з трьома вищими освітами Василь Лисенко, розповідає про становлення єдиноборств у Рівному, своє навчання у Китаї, східну медицину, про інтерес криміналу до спорту та засоби ефективного самозахисту на вулиці…
- Пане Василю, правда, що колись Ви були режисером і працювали в театрі?
- Так, за першою освітою я режисер і деякий час працював в ляльковому театрі.
- Чому вирішили змінити професію?
- Коли почалась перебудова, культура перестала бути потрібною. Я не люблю робити справи, які нікому не треба. Тоді я подумав, що було б непогано готувати молодь до армії. В основному хлопці бояться служити через брак фізичної і психологічної підготовки. Я був кандидатом в майстри спорту із військового багатоборства (біг, плавання, стрільба, підтягування на перекладині та вправи з гирями). Це звання прирівнювалося до спеціалізованої освіти в технікумі, отже я мав право викладати. Так я створив військово-спортивний клуб. Потім при «Азоті» організували клуб «Юний Десантник» і я став його директором. Ми їздили в спортивні табори, відпрацьовували стрибки з парашутом і там вже був рукопашний бій, за викладання якого в той час притягували до кримінальної відповідальності.
- Із чого починався рукопашний бій для Вас?
- З карате. В інституті це був бум. Ми займалися по підвалах, але потім я побачив, що традиційне карате на практиці не працює. Тоді ж, багато засновників радянського карате почали створювати свою систему, додаючи в неї елементи боксу, самбо, дзюдо... Так виникла ефективна система самооборони – рукопашний бій.
- У ті часи у Рівному були майстри, які викладали карате?
- Це були 70-80 роки. Була підпільна література і був Едік Крісло. Він мав чорний пояс з карате і багато керівників асоціації, то й же Віктор Сидорович, Анатолій Гірак починали у Крісла. Він був людиною, з якої починалося карате у Рівному. В армії мій командир навчив мене основам ушу. Тоді ж я зрозумів, що мені потрібно саме це. Потім було навчання в Пекінській академії ушу.
- Як Ви потрапили до Китаю?
- В мене були хороші стосунки з нашим спорткомітетом. Я брав участь у змаганнях і, здається, в 1984 році, мене відправили у Конча-Заспу. Там було дуже багато претендентів з усього союзу, серед який проводився відбір до Китайської академії ушу.
- Як проводився відбір?
- У вигляді десятиденного семінару. Було дуже тяжко, бо це чотири тренування в день, при цьому ще нічне тренування, яке проводиш сам, щоб закріпити все показане за день. За результатами десяти днів проводилися заліки і мене зарахували на заочне навчання в Пекінську академію ушу. З усього союзу нас поступило близько 150 чоловік. З них закінчило тільки п’ятеро.
- Вас вчили так, як показують в кіно?
- Ні, все, що показують у фільмах – нісенітниця. Приходив інструктор, показував прийоми і давав завдання їх вивчити і відпрацювати з них комплекс. Це достатньо складне завдання. Потім були заліки. Якщо ти їх здаєш, то продовжуєш навчання, якщо не здаєш хоч одну дисципліну – вилітаєш, тобто «хвостів» ні в кого не було.
- Із китайською мовою проблеми були?
- Китайці дуже непогано володіють російською. Нам давались команди на китайській, але спілкувалися російською. Був курс основ китайської мови, але вчити її ніхто не примушував. Ми знали назви команд, прийомів і нам цього було достатньо.
- У радянські часи ушу називали гімнастикою, в Китаї це вид єдиноборств. Що собою являє ушу насправді?
- Ушу ділиться на гімнастику і на бойовий курс. Базові вправи – це гімнастика для зміцнення м’язів і напрацювання базових рухів. Бойове ушу, тобто його напрямки – це наступний етап, який йде після освоєння базового курсу. Щодо Радянського Союзу, то все ушу називалося гімнастикою лише для того, щоб не було проблем із правоохоронними органами.
- У фільмах і в реальності ушу відрізняється? Невже дійсно можна розбивати стіни кулаками?
- Ну, варто зазначити, що стіни китайських будинків глиняні і при хорошій техніці удару їх можна розбити, це ж тобі не обпалена цегла. Але в основному, китайські фільми перебільшені. Це так, як у нас історії про всесильного козака Мамая, або Муромця, тільки гіперболізація у них потужніша, ніж у нас.
- Захоплення східною медициною теж почалось в Китаї?
- Так. В Китаї нам викладали основи Ци-Гун, цього вимагає стиль, який я вивчав. В процесі тренувань, сам не знаю як, в мене з’явилися здібності діагностувати людей без контакту. Вже в Рівному я отримав український диплом із розділу гімнастики Ци-Гун. Потім практикував в „Домі Здоров’я”.
- У чому різниця між європейською та китайською медициною?
- Європейська медицина лікує наслідки, а китайська причини. Наприклад, людина хворіє астмою. В Європі лікують напади, на сході ж знаходять і лікують причину їх. Саме тому невиліковні у нас хвороби з успіхом лікуються на сході.
- Як рівнянам відрізнити шарлатанів від майстрів східної медицини?
- Для тих, хто хоче займатися, треба знати, що немає в східній культурі поясів, ступенів, рангів… Брюс Лі правильно казав, що пояс годиться для підтримки штанів. І нічого секретного в східних науках немає. Секрети потрібні для того, щоб приховати неуцтво і вибити побільше грошей. Є нюанси, які людині одразу не показують, бо занадто багато інформації розум не опрацює. А ореол таємничості, сакральні знання – це для замилювання очей.
- Для чого Ви створили у Рівному клуб рукопашного бою?
- В місті є досить багато спортивних секцій, але ми вирішили створити клуб, де людина зможе освоїти практичні навики самозахисту на вулиці. Так виник стріт-файтінг клуб «Дельта».
- Чи можна підготувати бійця з непідготовленої людини і скільки на це потрібно часу?
- Захищатися можна навчити будь-кого, бо тут головне не фізичні дані, а сила волі. Головне, щоб людина не боялася. Якщо є бажання, то бійця можна підготувати за період від року до трьох.
- Чи цікавляться бійцями в кримінальних колах?
- Раніше цікавилися, зараз ні. Був період, коли спорт перестали фінансувати і багато спортсменів організували кримінально-спортивні угрупування. Потім більш поширилось застосування зброї і цікавість криміналітету до спортсменів зменшилась. Навіщо тренувати 20-30 чоловік, якщо можна взяти двох людей з автоматами? Хоча, звичайно, якщо людина – підготовлений боєць, то вона представляє інтерес, але не в тому плані, що може вдарити, а саме через психологічну готовність до агресії.
Сьогодні спортсменами частіше цікавляться правоохоронці та люди, які займаються рейдерством. Перші тому що спортсменів не треба тренувати і вони гарно себе проявляють на службі, другі - через потребу в агресивній фізичній силі.
- Як Ви стали охоронцем?
- На початку 90-х років, у Рівному вже була асоціація бойових мистецтв. Тоді якраз був інтерес до спортивних груп і до нас звернувся один бізнесмен, який попросив його охороняти. Зброя ще не була такою поширеною і всі питання вирішувалися кулаками і палками. Тренери вирішили, що можна його охороняти, тим більше, що в той час ми могли зібрати дві сотні бійців. Це була дуже серйозна сила і з нами рахувалися навіть кримінальні бригади. Пізніше, на базі цієї групи, ми створили першу охоронну фірму в місті - «Блок», а я був одним з її керівників. Тоді ж я зрозумів, що мені потрібна юридична освіта, бо без неї можна було потрапити у в’язницю. В ті часи не було професії приватного охоронця. Міліція великої різниці між нами і бандитами не бачила. Ми, як і вони, застосовували силові методи і, певним чином, порушували закон.
- Для чого професійному охоронцю три вищі освіти?
- Життя примусило. За першою освітою я режисер. Юридичну освіту отримав, бо без неї професіоналом з безпеки не станеш, адже вона включає фізичний, юридичний та комерційний захист. Фізично-реабілітаційну освіту я отримав після того, як закінчив Пекінську академію ушу і зацікавився східною медициною. Після Волинського університету та отримання атестату охоронця з правом роботи по-найму я працював і стажувався в Польщі, де отримав атестат міжнародного зразка. (Вір після цього приказкам на зразок «сила є, розуму не треба», - авт.)
- Порадьте як себе правильно поводити, якщо стикаєшся з агресією на вулиці?
- Перше, намагатися не вступати в конфлікти. Якщо є можливість втекти, то краще тікати. Це і з правової точки зору краще і для здоров’я корисніше. Будь-які конфлікти тягнуть за собою травми чи проблеми з правоохоронними органами. На жаль, в нашій країні система побудована так, що перевищення норм самозахисту веде до кримінальної відповідальності. Дуже часто трапляється, що нападники, особливо, якщо вони є синочками багатих батьків, стають такими «білими і пухнастими», що на лаву підсудних сідає потерпілий. Та й травм в бійці уникнути неможливо. Тому конфліктів краще уникати. Якщо ж немає куди діватися, необхідно застосовувати всі доступні засоби і захищатися з максимальною агресією. Простий приклад, загнаний щур - маленька тварина, яка важить не більше трьохсот грам, становить серйозну загрозу і людина її боїться. Так же і на вулиці, якщо виявити максимальну агресію, то захистити себе можна. Хулігани теж хочуть бути здоровими і живими. Побачивши в людині загнаного щура, вони відступлять.
Роман МАРТИН

http://www.reporter.rovno.ua/world/477

Етти - интернет-магазин отопления

Советуем: Агентство особых поручений Лысенка В.М.



новости единоборстворужие самообороныфизическая подготовкавидео дракиуличные дракиженские дракибои без правил, ufc, mix fightфедор емельяненко